Одкровення. Чому не варто брати участі у програмі Ерасмус+

IMG-20151127-02247

Ваші близькі й далекі знайомі вже, мабуть, наговорили вам про те, якою незвичною пригодою є програма обміну студентами Ерасмус+. Всі, хто лишень краєм вуха чув про неї запевняють, що взяти у ній участь – неймовірний досвід і море задоволення. Та я взяла на себе відповідальність і сердечно закликаю вас нікуди не їхати. А ось і причини чому.

Півтори роки тому я так само сиділа за клавіатурою і натхненно описувала програми обміну студентами, які пропонує наш університет. Я розпитувала знайомих, друзів знайомих, збирала їхні враження в один документ і власне після цього я загорілась бажанням вирватись кудись дальше, за межі  Польщі. І така можливість з’явилась.

Моя подорож почалась у вересні цього року, та після кількох місяців, проведених на периферії Мадриду, я відчула, що моїм обов’язком перед моїми товаришами по університету має бути публікація правди. Я взялась за це бо знала, що можливо так мені вдасться врятувати молодих людей від непотрібної і пагубної поїздки. 

Одвічне очікування

Почнімо, мабуть, з процесу подачі документів. Тут можуть здатись усі, хто так само як і я не може терпіти паперову бюрократію. Замість того, щоб проводити вільний час у компанії «ВКонтакте», вам доведеться довгими вечорами присвячувати себе спробам скласти в одне ціле ті обривки англомовних речень, що повинні стати вашим мотиваційним листом. Більше того, таку ж кропітку роботу доведеться провести над власним резюме. А це означає потребу в застосуванні нехитрої фантазії і вражаючого вміння розхвалити свої таланти і при цьому не впасти в банальність.

Ще одне чудо – вибір предметів. «Що за інновація?» – запитаєте ви. А ось так – скоріш за все вам доведеться знову виключити улюблений серіал і засісти на кілька годин за вибір тих предметів, що зможуть покрити вашу різницю програм (це дуже особлива тема, якій можна присвятити ще одну статтю). Врешті решт, з 10 ідеально підібраних вами курсів, в розкладі з’являться лише 4 чи 5. А це означає, що з надлишком вільного часу вам доведеться боротись у компанії надокучливої молоді.

Хто ти і що тобі від мене потрібно!?

Я не стану описувати всі жахи приїзду до партнерського університету і перші дні на чужій землі. Один з найбільш неприємних досвідів – пошук квартири – був наче дежавю мого переїзду до Жешува. Більшість з вас, мабуть, знає що це – шукати собі житло в країні, мову якої ти знаєш на початковому рівні. До того ж на вас зажди чекатиме пастка у вигляді сусідів. Вони можуть виявитись молодим подружжям, божевільними студентами-екстравертами, старшою парою, що часом ще гірше ніж гіперактивна молодь, чи взагалі – дорослими, врівноваженими, працьовитими людьми.

20151024_044146-2

Як би це жахливо не звучало, та з вами будуть знайомитись. З першого ж дня як ви опинитесь  на території університету (а комусь не пощастить ще в квартирі чи навіть у літаку) до вас підходитимуть всі, кому не лінь потеревенити. З добродушними усмішками і легким острахом у очах, вони намагатимуться вивідати у вас звідки ви приїхали, що вивчаєте, як вам подобається місто і навіть де ви живете, що фактично переходить усі рамки особистого простору. Тоді вони почнуть розказувати про себе.

Можна пережити і пробачити деяким людям їх майже дитячу гіперактивність, але коли це супроводжується ламаною англійською з яким-небудь середземноморським акцентом, хочеться вийти й захлопнути за собою двері. Здавалося б – куди гірше?, та повірте мені – коли така мова вилітає з вуст викладача, всякому терпінню приходить кінець. Як можна слухати вчителя що плутає англійські артиклі?! Як можна навчитись чомусь у людини, що вимовляє «факас» замість «фокус»? Який сенс з їхньої неймовірно потужної педагогічної підготовки, якщо їх англійська не на рівні С1? Більше того, часом вони можуть не розуміти своїх власних студентів, через той же мовний бар’єр, що змусить вашу особу повторювати свої слова ще раз для простого хлопа.

Та я дозволила собі відволіктись, тож повернімося до тих молодих людей, що волею-неволею  повинні стати вашими приятелями на найближчий семестр. До речі, ви ж обдумали той факт, що вам доведеться покинути своїх найближчих друзів, коханих, чоловіків і дружин, батьків, кота Мурзика і тітку Нусю з третього під’їзду, що вже дев’ятнадцять років вгощає вас шоколадними зайцями з радянських часів? Така от жорстока правда – зв’язком з ними служитиме лише Скайп, та й він не може надати того відчуття дому й близькості.

Ваші нові приятелі почнуть тягати вас за собою на усілякі можливі заходи, вечірки, виставки, екскурсії і тому подібні вилазки, що забирають час. Вас запросять у сумнівного виду бар. Вам доведеться жити у хостелі, повному хіппі з не менш сумнівними цигарками в зубах. Вам доведеться сидіти на тротуарі о четвертій ранку, чекати на відкриття входів у метро і розповідати усілякі небилиці щоб ні ви, ні ваш горе-компаньйон не заснули посеред вулиці.

IMG-20151211-02401

Одного разу мої знайомі змусили мене полетіти з ними на Канарські острови, і уявіть собі лишень – мені довелось  валятись на пляжі під пекучим сонцем, жити в компанії вегетаріанців -хіппі протягом цілих чотирьох діб, пірнати в холодний Атлантичний океан – і це все в середині грудня! Думаю, що не варто розписувати про незручності перельоту, зміну часових поясів і різкі зміни клімату, що вмістились у ці кілька днів.

Європа ліберальна

Культурний шок може спіткати вас навіть у Польщі, та він захопить вас набагато сильніше коли ви подастесь у західну частину Європи. Так, сюди вже встиг добратись закон про одностатеві шлюби, стиль одягу а-ля безхатько і численні «Старбакс». А ще вам доведеться змиритись з тим, що деякі перехожі виглядатимуть так, наче щойно встали з ліжка, або ж навпаки – будуть надягати речі, що достойні лише арт-хаусного кіно, але аж ніяк не вулиць міста.

20151211_163354_HDR

Тут люди взагалі не хвилюються про думку суспільства, не зважають на колектив і соціальні норми. Їхній індивідуалізм і снобізм приведуть нашого простого робочого до хаосу душі. Егоїзм і нехтування елементарними правилами спільноти призводять до того, що люди стають надто вільними і щасливими. Той, хто бореться за перевагу суспільства над індивідуумом може одразу відкинути ідею участі у програмі Ерасмус+, бо його дух може ослабнути під тиском європейських вільнодумців.

Якщо хоча б одна з цих тез  вас насторожила, викликала неприємні спазми десь в грудній клітці і змусила щільніше загорнутись в одіяло – це означає, що вам ні в якому разі не варто брати участі у цій програмі. Про вихід із зони комфорту і зони теплого ліжка можуть говорити лиже гіперактивні оптимісти і безнадійно хворі мрійники, а розмови про краще життя десь там, за західним кордоном – це лише теревені, що не варті уваги диванної еліти. В кінці-кінців, через цю біганину за можливістю вчитись в чорта на рогатці можна пропустити прем’єру нового сезону Шерлока. 

Фото і текст: Iryna DULKA

  • Mykola Andrusyk

    Нічого гіршого я давно не читав

  • Alona Kolomiiets

    читаючи цю статтю я думала що це все сарказм і в кінці авторка напише що культурний обмін і подорожі це круто, пізнавати нові країни і нових людей завжди цікаво.
    але виходь що для того хто це писав цікавіше вбити свої вечори „Вконтакте” та за переглядом серіалів.
    Вибачайте, але той хт оце писав прост оне готовий до дорослого життя, людина яка говорить що складати сіві складно і важко просто мала дитина за яку всі справи вирішують батьки.
    Прикро що такі безсенсовні речі публікують тут….

  • Анна Павловна

    Читати такі „шедеври” дійсно БОЛЯЧЕ. Тому, що ані „аффтор”, ані редактор, не знають елементарної граматики, правил вживання українських слів. Я вже мовчу про загальний зміст!
    Будь ласка, уважно редагуйте такі брєдні, або не виставляйте їх взагалі!
    Привіт редакціїї та „аффтору” від студентів філологічного факультету.

  • Lilya Chepil

    Смішно читати такі коментарі, адже у тексті відразу ж прочитується крапля сарказму і не обов’зково все ж у кінці статті писати, що все це жарт і спосіб притягнути інших до читання. Жодна розумна особа не написала б такого серйозно. а те що існують сатиричні види публіцистики, такі, як фейлетон, мабуть, вас повинно здивувати :)

  • Iryna Dulka

    Шановні коментатори, дякую за ваші відгуки, тепер я зрозуміла яку помилку допустила і мені справді шкода, що це змусило вас так різко відреагувати. Схоже, що я вилила у цю статтю недостатню кількість сарказму, бо саме він мав би підказати читачам, що кожнісіньке слово у тексті треба сприймати з цілком протилежної сторони.

    Цей текст був своєрідним експериментом, і результати, які я отримала, вийшли цікавими і несподіваними, а ще вартими того, щоб взяти їх до уваги на майбутнє.

    Якщо ж у вас є ще зауваження до мене, то запрошую до дискусії.

    Ваш „аффтар”.

  • Demkiv Andrii

    Мені сподобалось і сарказм я побачив )

PARTNERZY:
Rekrutacja WSIiZ!